julia_riweth: (Default)
 Між ними справді не було нічого,

Лише ліхтарне маслянисте світло,
Дуби-професори високочолі
І щось там квітло, що там в біса квітло?

Весна пускала пагони і пасма
Зелених верб – і став ставав – болотом,
І била їх пропасниця пропасниць
І марно не давала охолоти.
Іще не літня ніч була цнотлива,
А може просто вдало прикидалась,
А на світанку накотила злива,
А після зливи був пташиний галас,
Трамваї, пошта, чай і круасани,
Задушливі квартири в дві кімнати.
Вони нічого більше не писали,
Вони нічого не хотіли знати.
Дається інше рідко і не всім, і
Ще рідше хто із того має щастя.
Наприклад, ці постворювали сім’ї
і все життя лягали спати вчасно…

julia_riweth: (Default)
 Секта Свідків радянського пломбіру набагато чисельніша за Свідків Єгови. Вони сідають поруч у електричці чи автобусі і навіть не питають вас, чи хочете ви поговорити про це.
julia_riweth: (Default)
Каменная могила - это в чистом виде лсд. Она так вставляет, что можно получить тепловой удар на этих камнях и не заметить. Ну или я такой фанат камней.
Но - при этом в заповеднике нет в продаже воды. Никакой. Нигде. Другие из этого сделали бы золотое дно и три офшора, а там нет - птицам деньги не нужны.
julia_riweth: (Default)
 

Стрічай нас серед заростей і згарищ,

гірка, п’янка, мигдалева богине..

Нікого не женеш ти і не ганиш,

бо кожен вчасно піде чи загине.

В країну смерті, меду і полину

полину.

Як вся вода усім човнам співає,

усе зело співа сухому лугу.

чай стану так - жива чи не жива я -

піщинкою і синім виднокругом.

Старе і хиже небо спересердя -

над тим вогнем, що є і не холоне…

Стрічай, стара покинута оселя

ы полотно примарне і солоне.

Вертаюсь я з походу чи полону,

тепло й не..

Старече сонце кліпає і марить,

прадавня кров пече зачатим щойно.

Знамена всіх століть торкають хмари,

усі птахи всідаються на щогли.

Нема часів. Є щось таке просте,

як всі шляхи зливаються у степ…

Кам’яна могила, червень 2017


julia_riweth: (Default)
 Журналістка сьогодні спитала, чи вважаю я себе сильною жінкою. Вона б і не думала питати, якби хоч раз почула, як я верещу, коли мені трапляється вужик.
julia_riweth: (Default)
 Він не ходить до них і в очі не загляда.
Просто каже: “Іде біда,
приготуйтесь багаті, бідні, святенні, злі,
у далекому і знелюдненому селі,
у містах, де щоночі гвалт, кольоровий дим,
де усе – ворухким, голодним і молодим…
Всі, хто мешкає у будинках оцих типових,
затамуйте подих.
Не питайте, коли скінчиться усе оце,
озирнешся – і станеш психом або мерцем,
не спиняйтесь, будуйте стіни від всього зла,
проти ночі запалюйте вогники без числа,
опирайтесь цій мертвій воді, цій пітьмі глибокій.
зберігайте спокій”.
Так він дивиться крізь юрбу, мов нема юрби,
і нікого, кого б він знав а чи то любив.
Наче місто стає теплішим, а не тісним,
наче чують його ті люди і йдуть за ним.
julia_riweth: (Default)
 Лови світи, прекрасні і нікчемні,
Складай слова, мов звірів-орігамі. 
Усе важливе станеться знічев'я,
Бо люди так рівняються з богами. 
Стебло до неба тягне квітка червня, 
А в небі квітнуть зорі незліченні,
Цю мить не ухопи - і вже прогавив. 
Ідуть життя, немов звірята в руки, 
І блякне марнота і позолота. 
Не стишуй ходу, серце, стукай, стукай, 
весь білий світ за нами стежить потай. 
Бо ти і я - небесні хибодруки
в історії про всякі дивні штуки,
у темряві за вікнами навпроти.
Не думай, як там буде, постривай.. 
Коротка ніч вступає у права.
julia_riweth: (Default)
Це просто свято якесь для мого внутрішнього толкініста.



julia_riweth: (Default)
 Рівно один день Плетиво БЕЗКОШТОВНО. Налітайте, вам подарунок, мені - рейтинг!
julia_riweth: (Default)
 - знаєш, як буває, спочатку вирішуєш лягти раніше, а тоді о третій ночі тобі стають цікавими причини розпаду Австро-Угорської імперії..  
- А вже третя? 
- Друга двадцять. 
- Ще й поспати встигну! 
julia_riweth: (Default)
 Поредагувала профайл, а то він був як у книжці "Гендальф...мене звали так!". Російська і українська тут будуть мішані і далі, мені так зручніше.
julia_riweth: (Default)

Поки всі накривають пишні свої столи,
Поки свято, неначе птах, вислиза з долонь,
Він лягає собі на пагорбі долілиць,
І обходять його – босоніж і посолонь

Всі минулі, усі загиблі, вина і гнів,
Всі, що вийшли на вічні лови до сірих хмар.
І вона, що завжди ховається в глибині,
У яку зазирнув би сам, тільки сил нема.
Нахиляється і шепоче: «Яким ти став!»
І торкається білих шрамів його старих.
І цілує, немов коханка, його вуста,
І цілунок її отруєний і горить.
Вірно кажуть, побратись бідному – ніч мала.
А самітнику вдвох до рання – і поготів.
З першим світом зникає, наче і не була,
І іде він, неначе більшого не хотів.
Наче в чаші, в похмільнім місті вирують сни
Юнаків і подруж, п’яничок і немовлят.
Він шепоче: «Я йду щоразу, і хто б спинив,
Та якщо я спинюся сам, то чого задля?».
Тільки вітер цілує скроні: «Яким ти став…»
Після свята завжди похмілля, та що свята?

Основний сайтик

julia_riweth: (Default)
Что вы думаете о международном положении в Никарагуа?
Как Греция и Турция должны решить проблему Кипра?
Следует ли нам ввести войска в Северный Тимор?
Как регулировать курсы валют? Что вы можете сказать о рефинансировании ведущих банков страны?
И если ты запнулся, то в таксисты путь закрыт
julia_riweth: (Default)
 Потом однажды наступает день, когда все вокруг снова начинают говорить о ролевых играх, и меня тоже тянет :) Не знаю, надолго ли.
А еще наступает день, когда уже практически все готово к масштабному приключению, а что не готово, тому пусть будет хуже. И я замираю, потому что это страшнее, чем чистый лист бумаги.

Утром я получила кофе в постель с тремя ложечками сахара. Эти три ложечки в нем и торчали. Хорошо хоть кофе был в чашке, а не в пододеяльнике. 

Все еще под зимним одеялом. Такое хреновое лето.
julia_riweth: (Default)
Ліндір косить, Мельдір в'яже, а Мітрандір загріба... Мій внутнрішній толкініст ірже...



julia_riweth: (Default)
 Речі, які мені не вдавалось збагнути перші тридцять років мого життя:
- в спортзалі більшості нормальних людей пофіг, як ти виглядаєш;
- ця кофтинка зайва у подорожі (так, я примудрялась мандрувати в тридев'яте царство і мати при собі сорок вісім пляжних парасольок);
- ці люди реально не люблять вірші;
- перше враження часто ніфіга не оманливе;
- піаритись не соромно;
- зупинитись на деякий час не страшно;
- піти на поступки - значить часто виграти більше.

Меч можна покласти на дно шафи, і він не падатиме тобі на голову. 
Все важливе - як повітря, доки ти це не втрачаєш. Але й тоді - як повітря.
julia_riweth: (Default)
 От якось так ми проводимо травень :)) І от чому нема часу писати. День музеїв, галерея "Бузок", а тепер з усім цим ми спробуємо злетіти...

julia_riweth: (Default)
 Все собираюсь рассказать обо всем, что "потом будет", но май такой богатый на выступление, что я, честно говоря, ничерта не успеваю. Даже то, что буктрейлер новой книги подзадержался, радует: я бы просто не успела всем этим заниматься. Надо же еще на работе работать.
Но один сюжет я все-таки припомню.
Выходим компанией из киевского вокзала, май, десятое число. 
Марьяна, глядя в прогноз: "Дощу не буде. Пощастило".
И тут начинает падать мелкий, но вполне отчетливый снег...

Скоро муж надолго возвращается с войны, и я какое-то время буду успевать еще меньше.  Это звучит буднично, и пусть так будет, я все равно не смогу найти слов, чтобы рассказать по правде, как это звучит для меня, внутри меня. Снег закончился, наступило прохладноватое, но похожее на лето... Все будет хорошо.

julia_riweth: (Default)
 В 2013 году у меня вышла книжка. Она была бумажная и тоненькая.
А теперь под новой обложкой [personal profile] ya_miranda  выложила ее на Амазоне. "Песни мельничного колеса" на киндл :)) Я ужасно рада.

Profile

julia_riweth: (Default)
julia_riweth

June 2017

S M T W T F S
    12 3
4 5678910
11 12 13 14151617
1819 20 21222324
25 262728 2930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 29th, 2017 03:55 pm
Powered by Dreamwidth Studios