julia_riweth: (Default)
2021-11-08 08:56 pm
Entry tags:

(no subject)

Три шари оголошень наклеєно різними тут іще,
Їх змивають двірничка, дощі й листопадові повені.
Іраїда Іванівна снить наяву проституточну,
І у тій простітуточній геть усі нафарбовані.
Пофарбовані в синє, шалави, у міні, розпусниці.
Іраїда Іванівна суп вимикає з капусти і
Простітуточна йде під вікном після школи весела,
Проститутки вигулюють мопса і лають реформи,
Проститутка із першого квапиться зранку на сесію,
Проститутка із другого йде лікуватись від фобії.
І розпуста кругом, та і як же ти виживеш тутка?
Он сантехнік Микита – і той у душі проститутка,
В інтернеті не брешуть, не брешуть, там правду показують…
Підлі труби течуть, проститутки під вікнами казяться...
Маргарита-шалава листівки кидає у вайбер.
"Продається канапа" мокрюще двірничка зриває.
julia_riweth: (Default)
2021-11-08 12:35 pm
Entry tags:

(no subject)

 Час віршувати. Зтікає теплом реальність,
неправильна осінь, хвора і нерішуча.
Фальшива грошва з підмінком старим на аверсі,
яка завалялась у витертому капшуці.
За що ти розплатишся тими дурними грішми?
Кого ти обдуриш у всесвіті безпритульних...
Світ запалився, і тиша набрякла – ріж її,
осінь іде – ату її..
Час віршувати. Зима підступає квола.
А просиш морозу, вітру і заметілі.
Всі дзеркала криві, під очима кола,
і дух вистигає у цьому крихкому тілі.
Час віршувати і зберігати спокій.
Бути як холод, що хащі на склі малює...
Дивно - за ці важкі, невблаганні кроки
темряву так люблю я...
julia_riweth: (Default)
2021-10-07 01:17 pm
Entry tags:

(no subject)

 Щобудня і свята вимоги свої несуть, і
Вимог так багато, що
Не піддаються логіці:
Ти маєш бути велична, мов бальна сукня,
Ти маєш бути красива, мов бальна сукня,
Така неймовірна, стильна, бомбезна сукня,
І напис на рюші
«третій поверх, підлога».
Бо бозя дає нам витрішки за перебірки,
Бо сам нажахався, настворювався із ребер, і,
Урешті таких, як ти, на базарі натовпи,
Сама подивись, нікому, страшні, не нада ви.
Осьо тобі пензлик, і трафарет, і фарба.
Малюй, ти товста, страшна, нецікава баба.
Як то «пішли ви»? В сенсі, куди пішли ми?
Світ зіпсувався, всі поставали злими!
julia_riweth: (Default)
2021-10-07 01:09 pm
Entry tags:

(no subject)

 Нерівне зітхання. Пробудження в оці шторму.
Минуле, майбутнє – чорні розмиті вихори.
Запізно для ґречності, хто ж нас, дорослих, виховає.
І добре, що ще зарано для опритомнення…
Не хиблять, коли цілують і поки плачуть.
Кохатися і мовчати – платити чистими.
Солона крапля в западині між ключицями
Нехай почала холонути, та гаряча.
julia_riweth: (Default)
2021-10-07 01:07 pm
Entry tags:

Амулет

Плети мене з полотна, із волових жил,
З фарбованих ікол, бусин, з лози, верби.
Співай мені і вузли у мені в’яжи,
На все, що колись бажав, і колись любив.
Бурхливі річки у нас, та хисткі мости,
У темному лісі чатує на нас біда…
Гірким калиновим соком мене масти,
Мені ароматне вогнище розкладай.
Часи пролетять, залізо візьме іржа,
Фортеці розмиє сіра брудна вода,
Постануть кордони зовсім нових держав,
призначать нові податки нові владарі.
Течуть каламутні ріки в гіркі моря,
Якщо ти захочеш – теж у моря поринь,
Чи вітром холодним стань, чи отак гори –
Як в цих кам’яницях жовті вогні горять.
Співає шаманський бубон до трьох небес.
Нікого ніхто не знає, як я тебе…
julia_riweth: (Default)
2018-02-17 06:23 pm

(no subject)

 Пишу смачну, велику, довгу історію. Треті вихідні поспіль не можу зупинитись. Здається, я вигадала для неї слоган. "Світом керує не таємна ложа, а...обкурена таємна ложа"!
julia_riweth: (Default)
2017-11-19 06:32 pm
Entry tags:

(no subject)

 Хрещена фея просить зачекати.
Парад планет, зима, в приймальні черга.
І чорнокнижник хижий і банькатий
Іще поверхню місячну пощербив.
Хрещена фея розбирає фото
Відьом, принцес, драконів і русалок.
Така у неї бісова робота –
Нікому вже сто років не писала.
Завжди дарунків їй було не шкода,
А особливо для сучасних принців.
Вони такі знесилені – бо школа,
Гуртки, англійська, бац – а вже і тридцять.
Бо їм кохання навіть і не сниться,
Бо скарб і розклад – речі несумісні…
Тому сумна хрещена чарівниця
І плаче часом на щербатий місяць.
Бо не дарує доброту і гордість,
не вчить, як дар її оберігати…
Коли там всіх запрошують у Гогвартс?
Сьогодні сов над містом забагато.
julia_riweth: (Default)
2017-10-31 09:19 pm
Entry tags:

(no subject)

 Карбується над скрижанілим містом.
Рунічний знак сталевих вечорів.
Іржа і кров, і золото, і зелень.
Моя душа тепер - гірчичне зерня,
Мій світ старий зайнявся і згорів.
Нова планета хижа і плямиста,
Неначе рись чумацького шляху.
І все втрачає значення і колір,
Та знову їх набуде до весни.
Хвилини, наче ноти, потягни,
Як ті журливі довгі колискові,
І жодної секунди – не рахуй.
julia_riweth: (Default)
2017-10-03 05:23 pm
Entry tags:

(no subject)

 Амулет
Плети мене з полотна, із волових жил,
З фарбованих ікол, бусин, з лози, верби.
Співай мені і вузли у мені в’яжи,
На все, що колись бажав, і колись любив.
Бурхливі річки у нас, та хисткі мости,
У темному лісі чатує на нас біда…
Гірким калиновим соком мене масти,
Мені ароматне вогнище розкладай.
Часи пролетять, залізо візьме іржа,
Фортеці розмиє сіра брудна вода,
Постануть кордони зовсім нових держав,
призначать нові податки нові владарі.
Течуть каламутні ріки в гіркі моря,
Якщо ти захочеш – теж у моря поринь,
Чи вітром холодним стань, чи отак гори –
Як в цих кам’яницях жовті вогні горять.
Співає шаманський бубон до трьох небес.
Нікого ніхто не знає, як я тебе…
Фото Anja
Канал Телеграм - https://t.me/rozpovid
julia_riweth: (Default)
2017-09-19 10:35 am
Entry tags:

(no subject)

 Стара Фатіма збирається помирати. І тьмяна її душа, і непевні кроки. Шиплять і згасають зорі в воді Євфрату, в імлі ворохоблять боги і їх пророки, герої, що їх забули міста і люди, бо світ – він такий невдячний, такий великий, що час – борода, спадає йому на груди, що зоряні ріки йому обвивають литки.

І все-таки світ збирається помирати. Оновлюється, скидає луску іржаву. Тасує вітри і війни, тасує втрати, пророцтва, міцні і ледве живі держави… Старій Фатімі так млосно в тіні платанів, їй тихо шепоче вітер «енума еліш»*. Якщо я піду з водою, то ким я стану? Яку ти мені дорогу тепер постелиш?
А хтось безтурботний в небі монетку котить. Євфрат по землі тече і впадає в космос.

 

*Енума еліш – два перші слова і одночасно – назва вавілонського міфу про створення світу. Буквальний переклад – “коли вгорі”. Енума Еліш розповідає про часи, “коли богів ще не було викликано до життя”. 

julia_riweth: (Default)
2017-09-09 03:18 pm
Entry tags:

(no subject)

 Пробіжка суботнім ранком принесла такі новини.
1. Глід викинув ягідки.
2. Ноунейм кохає Анжеліку, про що повідомляє з усією пристрастю блакитної масляної фарби.
3. Путін - хуйло.
4. Рок живий.
Все, крім першого, свідчить про те, що я - раба своїх звичок. Звичка жити здоровим життям у мені приживається вкрай важко, зате звичка читати на парканах в мені невмируща. А відучали ж з того часу, як почала, років з чотирьох!
julia_riweth: (Default)
2017-08-16 10:43 pm
Entry tags:

(no subject)

 Приречена на усе це. Вона із тих,

обвітрених цими проклятими степами,
ця жінка, що в грубці палить його листи
та не палить пам’ять.

Не плач, я не в білій млі, не в краю тіней.
не бачив весни, та вірив: зима мине,
мене забувають ті, хто іще не знав,
та буде весна, для когось прийде весна,
і наші онуки спроможуться нас пізнати.
Ця жінка, немов обложений дикий звір,
мисливці ідуть на звук, заберуть сьогодні…
Оселя її – безхатченкам і траві,
в душі її – вогнепальні і ножові,
у очах – безодня.
Чекайте, прийдуть по вас, як по нас ішли,
по душі, тіла, по шеляги і лахміття.
В порожніх дворах бур’ян, кропива, полин,
у сільраді мітинг.
І пустка іде, і мовчки ідуть до сну,
і зрячі дивитись сміють лише спідлоба.
Нічого ніхто ніколи не повернув,
ні зошита, ні вірша, ні оту весну,
хоч труну його б, а…
А всім, хто від них родився, тремтить, як нерв,
болюче: “Мене нема, та зима мине”.
Зима не минає, рідко вогні горять.
Скликає до себе звір молодих звірят,
навчає безглуздій пісні: “Зима мине”.
Не зрадь її, каже, не забувай, і не…
Ми всі із таких страшних, безпросвітних нетрів,
і нам промінець проклюнувся…промінець!

julia_riweth: (Default)
2017-08-16 10:42 pm
Entry tags:

(no subject)

 Ще ніч не навіки. Ще світ тебе не розчавив.
Борись, наче звір, як дитина у пузі, гупцяй…
Якби не думки, поважні, немов прочани,
Затяті і безпритульні, мов самогубці.
Ми всі трилобіти – і ми, й хто до нас вчащає,
Лише для аналізу радіовуглецевого…
Моря стародавні намиють із нас піщаник,
Швидкі шарлатани наварять из нас плацебо.
А поки іще не настала пора, щоб вимерти,
і поки не стали ми мулом і теплим гноєм..
Нам вільно тікати ще у далекі виміри,
Обрати собі болячку і параною.
Ми всі марнотрати, злі, вередливі діти.
Собі дозволяємо бути і не радіти.
 

 
julia_riweth: (Default)
2017-07-13 02:33 pm
Entry tags:

(no subject)

 Пливе вона вся у смуток, мов риба в невід,
Тече вона вся у втоми кислотний розчин.
«Більше не можу, порадьте мені що-небудь,
Чи втечу, чи шлях додому, чи хоч би прощу».
Холодна роса – на трави, стежки, покоси.
Літають вві сні і легко зітхають діти.
Вона над собою чує глибокий космос,
В собі відчуває темний космічний вітер,
Пісок нетривких і вічних тибетських мандал,
Мовчання старих покинутих космостанцій.
Це часто буває з нею. Цього замало.
Робота, родина, діти, сварки, коханці…
«Більше не можу, порадьте мені що-небудь».
Мовчанка стоїть в ефірі, пливуть комети,
Це небо, далеке небо, могутнє небо,
А ти вигризала зайвий квадратний метр.
Та поки безжальний ранок і день без краю
Іще не прийшли по неї, мов кат і лікар,
Як фенікс, вона спалахує і згоряє,
Шепоче: «Шуліка, боже, або каліка?»
julia_riweth: (Default)
2017-07-12 09:18 pm
Entry tags:

(no subject)

 пенсионер олег сутяга
он пишет ЖЭКу и в ООН
еще немного президенту
а те ему пиши еще
julia_riweth: (Default)
2017-07-04 09:22 pm
Entry tags:

(no subject)

 така мала платня у марка
але еще менша у дмитра
тому дмитро порше купує
і каже шо хіба то жисть
julia_riweth: (Default)
2017-06-30 11:18 am
Entry tags:

(no subject)

 невігласам несе освіту

просвітник викладач дмитро

а ігор їм несе абищо

і що ви думали беруть

 

julia_riweth: (Default)
2017-06-29 09:46 pm
Entry tags:

(no subject)

 стас мріє про палке кохання а віолета про круїз і пхайся в спеку у камбоджу ромео бідний мій тепер
julia_riweth: (Default)
2017-06-29 02:08 pm
Entry tags:

(no subject)

 Між ними справді не було нічого,

Лише ліхтарне маслянисте світло,
Дуби-професори високочолі
І щось там квітло, що там в біса квітло?

Весна пускала пагони і пасма
Зелених верб – і став ставав – болотом,
І била їх пропасниця пропасниць
І марно не давала охолоти.
Іще не літня ніч була цнотлива,
А може просто вдало прикидалась,
А на світанку накотила злива,
А після зливи був пташиний галас,
Трамваї, пошта, чай і круасани,
Задушливі квартири в дві кімнати.
Вони нічого більше не писали,
Вони нічого не хотіли знати.
Дається інше рідко і не всім, і
Ще рідше хто із того має щастя.
Наприклад, ці постворювали сім’ї
і все життя лягали спати вчасно…

julia_riweth: (Default)
2017-06-26 08:46 pm
Entry tags:

(no subject)

 Секта Свідків радянського пломбіру набагато чисельніша за Свідків Єгови. Вони сідають поруч у електричці чи автобусі і навіть не питають вас, чи хочете ви поговорити про це.