(no subject)

[julia_riweth]

 Ще ніч не навіки. Ще світ тебе не розчавив.

Борись, наче звір, як дитина у пузі, гупцяй…

Якби не думки, поважні, немов прочани,

Затяті і безпритульні, мов самогубці.

Ми всі трилобіти – і ми, й хто до нас вчащає,

Лише для аналізу радіовуглецевого…

Моря стародавні намиють із нас піщаник,

Швидкі шарлатани наварять из нас плацебо.

А поки іще не настала пора, щоб вимерти,

і поки не стали ми мулом і теплим гноєм..

Нам вільно тікати ще у далекі виміри,

Обрати собі болячку і параною.

Ми всі марнотрати, злі, вередливі діти.

Собі дозволяємо бути і не радіти.