Білий налив
Oct. 5th, 2014 04:55 pmИзинкало едно дърво
Едно дърво дафиново
Колко вишно, толку лично;
Коренот му по съ земя,
I ранките му слано море,
Вършенот му в сино небе
(болг.)
Виростало одне дерево,
Одне дерево лаврове.
Як високе, так красиве.
Коріння його в землі,
Віти в солоному морі,
Вершина його в синьому небі...
Лавр став яблунею. Птах та Змій лишились собою...
Ким лишень не було те дерево у дворі за пекарнею. Гримучою вербою за школою Хогвартс, старою вербою в темному лісі, що стерегло сонний Гобітшир, дорогою в небо для Джека Бобового стебла. А ще зорельотом, вітрильником та замком з принцесою. Насправді ж то була просто яблуня, білий налив, обважнілі віти під соковитими білими сонцями. Запах цих яблук був такий запаморочливий, що міг позмагатися з запахами булочок із корицею, які виймала з духовки тітка Сана. Вік ніколи так і не знав, чого вона була Сана, а не Оксана чи Олександра. Просто так було та й по всьому.
( увійти на старе подвір'я )