(no subject)

Ніхто не віщує майбутнього — що буде з ними?
Що буде зі мною, якщо задрімаю — невже я помру?
А дощик паде, на усі ці Парижі та Єрусаліми,
на кожну у світі Варшаву або Анкару.
Знамена — перуть.
І тест — якщо стати знаменами, стати чиїми?
Якщо ж ми підемо людьми, то залишаться рими.
Це теж буде true.
По вулицях темних стікає пітьма і тривога,
вони тарабанять в шибки і співають у пустці дахів.
Та дощик паде і піде, і до чорта і бога,
до неба пісень і бездомних птахів.
Знамена — сухі,
це тільки земля під ногами липка і волога.
Це справжнє, як осінь, як дощ, як Америка, йога,
саванни і хащі, планета, прекрасна і вбога.
Хрестовий похід.
Підніметься місяць, калюжі освітить іскристо.
Ти сам собі прапор на вулицях темного міста.
Неси ж себе сам.
А всесвіт пливе і нанизує миті в намисто.
Печалі усі він тобі посилає навмисно -
і всі чудеса.

Сон

Нет похожего ничего. Никаких дверей.
Никаких указателей, вывесок и реклам.
Только окна из затуманенного стекла,
только призраки, только шорохи по углам.
Только бред.
Кто я в городе, где ни звука, ни имени?
Поворот, поворот — и церковь из кирпича.
Здесь не ходят уже ни в гости, ни по врачам,
здесь уже не умеют меченых отличать?
«Спи, усни»...
Засыпай, ничего не спрашивай ни о ком,
протекай никогда не чиненым потолком.
Не зови никогда соседей к себе домой.
Лучше будь себе - необщительный и немой.
Так — легко.

Но Элли и Тотошка вернутся в свой Канзас

Были большие планы на сегодня, но вместо этого меня еще с ночи со страшной силой прет и тащит по стихам. Поэтому - сказочка про Элли.

Хоч земля ще темна, та не пласка, і кити під нею світи не снять. Ось маленька Еллі, тонка, прудка, золотиста й капосна, як щеня. Всі розмови тут - подорожчав гас.. Гіркуватий дим, шкіряний кісет. Не дрімай-но, зернятко, це Канзас. Тут завжди сміливець бере усе.
Не дрімай же, бусинко, не дрімай.
Всі дива на світі лови сама.
Будь у тата сонечком з-поза хмар,
бо тепла катма.
Ось маленька Еллі іде в житах, а жита заввишки як старший брат. Ще ніякий вітер не прилітав, не було іще ні доріг, ні втрат. Тільки гроші в них не ростуть в полях, тільки важко їм дістається дім. І повільно їх оберта земля, розганяючи колами по воді.
Я поїду, мабуть, в Майамі-біч,
ти, сестричко, скучила вже, мей бі.
Сто доріг на світі, на світі ніч,
я пишу тобі.
Від усіх торнадо, усіх гінгем, від усіх нечуваних покарань захищає та, що біжить ген-ген і кричить: “Ура!”. Та, що нас чекала з Майамі-біч, із усіх нью-йорків та кордільєр. Навіть посміхається не тобі — таж на світі є!
По полях посохне хрумка трава.
Відкривай цю книгу — не відкривай...
та і ти собі полетиш — стривай! -
ти ж жива, жива...
Повертайся, Еллі, з усіх доріг,
повертайся, Еллі, холоне чай.
Урагани чубляться нагорі,
літаки гарчать.
Припадає порохом цей Канзас.
Повертайся, Еллі, до нас, назад.
А тепло обіймів, шалений сміх -
то самі, самі...

Дрючьба народов.

Я - птичка-наивняк. Мне за тридцать, я много людей повидала на своем веку, но по-прежнему наивно верю, что когда человек из-за границы пишет по-английски первой попавшейся девушке - это он хочет пообщаться с представителем другой культуры.
Только после фразы "не говори обо мне своему мужу, а то будут проблемы" я задумалась, что же он понимает под словом friendship, и точно ли это то, о чем я думаю.
Следующим шагом фигурант начал просить телефон, набиваться в гости обещать уважать тот факт, что я замужем - то есть не попасться моему мужу. Тут я все поняла и расстроилась, а клиент отправился в баню. Это все, что вам надо знать обо мне.