(no subject)

[julia_riweth]

 Час віршувати. Зтікає теплом реальність,

неправильна осінь, хвора і нерішуча.

Фальшива грошва з підмінком старим на аверсі,

яка завалялась у витертому капшуці.

За що ти розплатишся тими дурними грішми?

Кого ти обдуриш у всесвіті безпритульних...

Світ запалився, і тиша набрякла – ріж її,

осінь іде – ату її..

Час віршувати. Зима підступає квола.

А просиш морозу, вітру і заметілі.

Всі дзеркала криві, під очима кола,

і дух вистигає у цьому крихкому тілі.

Час віршувати і зберігати спокій.

Бути як холод, що хащі на склі малює...

Дивно - за ці важкі, невблаганні кроки

темряву так люблю я...