Трохи туману

[julia_riweth]

Ти холодним стаєш, наче пустка, де торф і глід,
По якій допотопний бігає паротяг.
Попроси допомоги у відьми із темних боліт,
Та болотяне буде потім твоє життя.
Трохи сильної трути – на вістря твоїй стрілі,
Трохи меду п’янкого для тих, хто іде в імлі,
Де загибель стає єдиною із звитяг.
Тебе точить цей світ, наче вітер – скелястий кряж,
Завмирає в тобі тепло і бажання всі.
Відьма варить таємне зілля своє. Приляж,
Відчувай себе, наче пагорб, який осів,
Під яким золоті скарби залягають – таж
Він лиш те, що кидає тінь на піщаний пляж,
На якому дубок проклюнувся-самосів.
Відьма знаки малює в оселі своїй тісній,
Щоб трималась у жилах болотна її вода.
Де часи, коли ти боровся і навіснів,
Де усе, що не звик плекати і що віддав…
Всі, хто загинув, кличуть тебе у сні,
Що ж, наливай собі, наливай мені,
Трохи туману на вістря твоїй стрілі,
Трохи отрути в серце, а взагалі,
Може, тебе я пустці і не віддам…
Темна і каламутна стоїть вода..На сайті