(no subject)

 Час віршувати. Зтікає теплом реальність,

неправильна осінь, хвора і нерішуча.

Фальшива грошва з підмінком старим на аверсі,

яка завалялась у витертому капшуці.

За що ти розплатишся тими дурними грішми?

Кого ти обдуриш у всесвіті безпритульних...

Світ запалився, і тиша набрякла – ріж її,

осінь іде – ату її..

Час віршувати. Зима підступає квола.

А просиш морозу, вітру і заметілі.

Всі дзеркала криві, під очима кола,

і дух вистигає у цьому крихкому тілі.

Час віршувати і зберігати спокій.

Бути як холод, що хащі на склі малює...

Дивно - за ці важкі, невблаганні кроки

темряву так люблю я...

(no subject)

Три шари оголошень наклеєно різними тут іще,

Їх змивають двірничка, дощі й листопадові повені.

Іраїда Іванівна снить наяву проституточну,

І у тій простітуточній геть усі нафарбовані.

Пофарбовані в синє, шалави, у міні, розпусниці.

Іраїда Іванівна суп вимикає з капусти і

Простітуточна йде під вікном після школи весела,

Проститутки вигулюють мопса і лають реформи,

Проститутка із першого квапиться зранку на сесію,

Проститутка із другого йде лікуватись від фобії.

І розпуста кругом, та і як же ти виживеш тутка?

Он сантехнік Микита – і той у душі проститутка,

В інтернеті не брешуть, не брешуть, там правду показують…

Підлі труби течуть, проститутки під вікнами казяться...

Маргарита-шалава листівки кидає у вайбер.

"Продається канапа" мокрюще двірничка зриває.